ЮБК 2011 (продолжение Арабатки`11)

 
 

ЮБК 2011 (продолжение Арабатки`11)




Ново Алексіевка - Феодосія - Алушта – Ялта - Севастополь Усім привіт прошу вас судити мене не строго. Так як я перший раз пишу свій звіт. Все не як не було вільного часу сісти написати звіт. Іза цього з такою затримкою і виходить. Усе починалося з Києва но я переказувати звіт S@msonа «арбатка11» не буду я зі всім згоден що там викладено. А кому щось не сподобалось цилуйте покришки мого калибриса. Так як в мене нарисовалося ще 5 дня відпустки я прийняв рішення продовжити свій похід з Фіодосії по ЮБ. Повідомивши нашу команду (Ганіча, S@msonа, Дядю Водора і молодших членів команди) про те що я хочу продовжити свою подорож BikeDemon відпустили мене з попутним вітром. Вечері в четверга провели діагностику вела та отримав інструктаж від вітіранів вело туризму. Чим їм вдячний за це. В п’ятницю раненько піднявшись зібравши манатки відправився. Погода була не дуже добре вітер сильний и здавалося що ось ось буде дощ але в горах погоду не вгадаєш. Це мені відома з практики (туризму пешим ходом по Карпатам ). Доставшись Коктебеля я зупинився щоб поповнити запас води і їжі в предорожньому магазині. І почав роздивлятися карту як краще їхати ( привичка пешого туриста) а тут вибора нема дорого одна. Поки я роздивлявся карту мене здогнав ше один любитель покрутить педалі. Вигукнув він мені «В переди перевал давай вместі пойдом всо веселей будет». Я довго не вагаючись пригнув в седло и нас уже двоє. Забігаючи на перед одному трохи скучновати повзти. Моїм подорожнім видався Валера тріотланіст з Росії г.Ліпіцка. По його словам він тут Крим колесив уже лет 5 вже і постійно в вересні місяці. І завжди він їздив одиночкою. Чесно сказати вам перший перевал(Коктебель- Солничная долина) мені дався трохи важкувато але потім я взнав шо він один із тройки сами важких перевалів на ЮБК. В подорожі мене одне задовбало це телефон. Тільки починається важка ділянка обов’язково хтось подзвонить з роботи і ти скидаєш швидкість щоб відповісти. Так с цим щось потрібно буде робити вирішати цю проблему. В подорожі в мене був помічник пілота ? він знаходився за тисячи кілометрів це мій Шурак (Олег) який добре знає Крим бо часто колесив його на авто. Він мені підскакував кудою краше їхати,де зупинятися,куди заїхати щоб подивитися достопримічательності Крима. За це я його дякую. Заїхали ми в Солнічною доліну. Чесно сказати тувта тувтой село у моря нема чого туди носа сувати хіба що поповнити запаси віна. Там прикольно тільки одне пляж межую з винним заводом( далеко ходити не потрібно?) Покупавшись там продовжили свій шлях. Звіти є дорога на Судак яка дає можливість не повертатися на зад і підніматися в гори. Але один мінус в тій дорозі відкрита місцевість між виноградників коли великий вітер як був у нас тяжко трохи їхати. Ті виноградники як завжди в западло оберігали куча сторожів які стояли через кожних 100 метрів. Потім при спускі з перевалу зустріли 5 хлопців які навпаки підіймалися потім через інтервал 200м. 5 дівчат які втратили сили підіймалися пішки ввівши вели в руках. Якшоб я не бачив би тих хлопців тоб плюнув і розвернувся назат і не проти допомогти їм підвести когось на рамі ?. Добравшись Судака ми поїхали на пляж покупалися і трохи позагорали. Після чого мене пробило на жрачку. Валера сказал що він знає тут класну дешеву столову і ми туди по прямували. Вона знаходиться по центральній вулиці а центральна вулиця як називається майже в усіх містах міста однаково Леніна. На ївшись до відрижки і заплативши усього 35 гр. Далі я захтів попасти в місцеву замок. Якшоб не мій супутник я б довго шукав під’їзд до неї. Абонемент в кріпость коштує 30 гр. Людей в ній було не дуже багато бо вже кінець сизота. А кажу що в сезон тут проводяться вистави та бійки рицарів на мечах. Зупинилися на ночівлю ми за морським на кемпінги. Народу зовсім мало було може на всьому кемпінги було машин 20. Ще один плюс мандрувати в не сезон. Плату за кемпінг платити не потрібно стій скільки влізе і пляж вільний бери та данс майданчик роби. Прокинувшись пішли по воду, Валера показав мені де є рядом криниця (та як на кемпінг воду вже не привозили). Я так зрозумів ця криниця ще копалося тоді коли строївся на горі башня. Щоб попасти до криниці потрібно піти в сторону башні по під берегом і в першому кармані між виступами скель звернути на ліво (А на право не можна бо там море). І піти по стежці, криниця знаходиться по лівій сторно тропи на відстані 40-80 м. від берега. На другий день погода нам усміхалася. І їхати просто було задоволення. При підйомі на перевал я замітив шо в переді на вершині їде велосипедисти. Ми під нажали трохи і вже через 2 перевали їх здогнали. Це було велосипедисти з Москви і я згадав що я їх бачив в Судаку на базаре. По одному з них було видно хлопець підготовлений а другий вже зранку виглядав не дуже. Мабуть поїхав з другом за кампанію. Валера розповівши їм що в переді самий важкий перевал перед Алуштой доваженою загальною підйому 12км. І тоді в другого погас вогник надії( мабуть він думав який я бовдур шо згодився поїхати). Обігнавши їх ми поїхали і були змушенні заїхали в Канаку так як в мене закінчувалася вода. В Солнечногорске ми перекусили. І поки ми чавкали і тобтали все що можна з’їсти. Біля нас пронеслися 2 велосипедиста с бешеною скорістю ми переглянулися пожали плечима і дальше продовжували працювати мясоробками. Потім ми продовжили свою дорогу і дуже сміялися коли догнали тих велосипедистів які при першому перевалі здохли і йшли пішки ( Шумахіри потрібно розраховувати свої сили). Потім ми дізналися це місцеві кримчани з Севастополя. Так перед Алуштою була сама тяжка ділянка на ЮБК. Але слово за слово обмін опитом і дивишся вже все. Проїхавши по Алушті. Ми вирішали ночувати в Грузуфі бо я там знаю гарне містечко я там пару раз стояв палткою. Виїжджали с Алушти на трасу не поголовній дорозі. Там був підйом градусів 18-21 і довжиною 2 км він мене після всіх перевалів яких ми чи мало в цей день проїхали убив. Я здох на цьому підйомі. Но як кажуть « я не упал» піднявся но відновлював сили десь 20 хв. Далі все пішло по трасі з великим потоком автомобілів до Алушти ми рідко зустрічали машини. Забігаючи наперед до самої Севастополя машин було як саранчі. Другого дня ми зупинилися між Грузуфом і Ялтою. Я коли там був останій раз не було де полатку поставити. І пам’ятаю пришлось мені поставити палатеку між скалою та водою. А наступної ночі був прилив і мене чуть не унесло в море. А зараз вільно де сподобалося там і вставай. Зварили юшки, я поправ свій одяг в прісній воді яка біжить з виноградних поливів. О там ми нахаляву винограду наїлися. Наступного дня я прокинувся раненько і попрощався з Валерой бо в нього через день був потяг з Сімфірополя. На замітку в мене є контактний телевон його він завжди подорожує в вересні і якщо в когось не буде супутника можу дати зв’яжетесь. Якце бути на ЮБК і не побувати в культурній столиці Ялті. Обажаю цей городок в мене з ним багато спогадів добрих і приємних. Мій план був заїхати на набережну по місцям бойової слави ? в Левандійскій дворець (в якому я потратив свої 2 години ходу на екскурсію і це мені обійшлось 55гр. за екскурсію +5гр за фото ). Перед гніздом ластачкіним в мене задні гальми відмовили (рубашка розчехлілась). Після спуску по дорозі яка повертає то на ліво то направо з обмеженою видимістю без гальм в мене чоло покрилося потом. А на ласточкином гнізде я зустрів хлопчину велосипедиста з молодіжної збореної України. Побачивши мене в поту він з насмішкою спитав тяжко? я навіть не відповів а зразу задав питання йому скільки внього важе велосипед він відповів 7 кг. А я йому кажу в мене снарягі 30 кг тільки. І спитав його як він думає важко проїхати з Геніческого до Ялти та зараз спускатися по зміїній дорозі с такою масою і без гальмів зі швидкість 60км. Коли в любий момент може вискочити машина за поворотах а ти як мотоцикліст на поворотах викладаєшся. Цими фактами я стер усмішку з обличчя. Далі я виїхав на трасу і по прямував в сторону Севастополя. На дорозі нічого не відбувалося не звичайного трохи спочатку сумно було їхати одному а потім почалась краса на горизонті гори море і якось не замітив як з боку с виноградників вискочили 2 велосипедиста на ВМХ одному 19 років а другому 35. Зупинивши мене спитали де находиця якийсь там мис я його навіть і не запам’ятав. Я відповів шо не знаю но можу подивитися по карті. Я їх запитав з вітки їдуть вони відповіли з Ай-петри спускаються( давши мені поняти що вони спускаюся не по дорозі) я на них дивився з такими здивованими очима які так і казали вот придуркі, не нормальні якісь. Вони мене спитали звітки я їду і куди я відповів і вони на мене подивилися такими самими очима як я на них. Розібравши по карті шо вони виїхали не на той мис куди потрібно ми розсталися. Дорога бігла кілометр за кілометром. Заїхавши в Мухалатку за продовольством поїхав далі. Прямувавши з Феодосії я заїджав в усі міста та знамениті селеишя на ЮБК оглядав достопримичатильності і купляв магнітік на пам’ять тільки в Форос не заїхав вот тут не за чот. А причина гальма не хтів ще раз удачу іспитувати. При очередному спуску я побачив картину в яку не повірив і почав терти очі подумавши що сонечко тім’ячко нагріло. Двоє велосипедистів по віку мабуть батько та донька йшли на зустріч мені тримавши в руках вел (УКРАЇНИ) со снарягой. Ось що значить бажання.А деякі кажуть ой я не можу то срачка то болячка в нього. Дивлячись на сонце я розумів через годинки 2 буде темно. Підвівши висновки розуміючи що в Севастополь я приїду за темна і цим саме я собі ускладню пошук місця для ночівлі і враховуючи відсутність задніх гальм. Було мної прийнято рішення зупинитися за світло не доїжджаючи міста і вся моя команда в чеслі одного меня згодилася. Тоді я вже не звертав увагу на кілометраж. І тільки побачивши стежку яка веде в гори від’їхавши на достатню відстань від траси я зупинився прямо в лісі. На ранок я поняв що до Сівастополя залишилося якісь там 20 км. І всі вони були зі спуску. Так я ранком і дістався Севастополя зразу попрямував на вокзал залізничний і там дізнався шо вільне місце тільки через денть є.Тоді я зрозумів є можливість погуляти. Прямо на вокзали мене чуть на частини не розірвали бабки дізнавшись що я шукаю місце для ночівлі. Да реслінг відихає. Бачу стоїть хлопець молодий в сторонці від цієї драки. Я до нього він мені каже є кімната за 80 гр. за сутки я згодився.(Парня зовуть Максим вирішує усі проблеми по житлу на різні гроші тел.066-3000-211) інформація лунала на правах реклами:-). В цей самий день я об’їхав увесь Севастополь. Вечері я поїхав в Херсонес (це мені обійшлось 15 гр.+5 гр. фото). Так як в мене був ще один день вільний я рішив з’їздити в Балаклаву. Да чесно сказати класний городок маленький уютний. Там я піднявся на башню но туди дороги нема (потім я побачив піднявши що є одна тропа стрьомна конечна по ній я спускався на зворот ньому шляху) прийшлось на собі вели нести. Звіти відкриває ця гарний краєвид. І звіти видно два пляжу ( потім я дізнався що на них місцеві навіть Севастопольці їздять) до яких можливо дістатися тільки з сторони води або по тропі. Я подумав де наша не пропадала я ж без снаряди попробую по горам трохи поїздити. Там така краса чесно я проїхав залишився в захваті. Так до пляжу не доїхав бо почалися пологі скали там не то що с велом самому трохи стрьомно йти. Чесно сказати я б хтів повернутися і заїхати зі сторони моря з палаткою но це плани на майбутнє. Там я зустрів 2 пенсіонерів їм десь було по 65 років на велосипедах со снарягой. По їх ньому акценту я здогадався в що вони з германії. Ось так вам іностранні пансіонери проводять свій заслужену відпустку. Наступного дня я сів в потяг зі мною в купе сіла жіночка і каже « о знову велосипедист » з усмішкою на обличчі. Ми з нею розговорилися і оказалося що в неї є брат він майстра спорта по туризму. Не знаю читали ви не читали статті про нього (Він об’їхав по периметру усю бивші кордону СССР і повернувся додому за пару годин до нового року). Ми з нею довго розмовляли вона мені дуже багато цікавого розповіла. Ось так закінчився мій поход. За весь поход з Ново Аліксеївки до Севастополя було 6 дир в камері, полетів один тросік на переключення передач, та рубаха розчихлілась на задніх гальмах. І чесно сказати казали мені бері криво шивти веш хочу сказати з усіма наслідками гамно. Але що я хтів щоб дешеве було добре. В загальній сумі було затрачено з Ново Аліксеївки до Севастополя 8 днів чистого походу. Із них 5 днів в шатяшім режимі до Феодосії 1 день перекуру та відновлення сил. 3 дні від Феодосії до Севастополя. *Прим.редактора: лингвистика и орфография оригинала, большого оригинала :)

Создан 21 дек 2013



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
 
Free counters!